(no subject)

Червяку в его блоге подробно разжёвывают что такое человеческое общение, на чем оно строится, что такое отношения, чем отличается общение людей испытывающих взаимную симпатию, почему женщины тоже люди и т.д.
Какая же бездарная трата времени :)

(no subject)

Боже, спасибо, что дал людям разум. Не всем, но, кажется, некоторым достался ещё и разум тех, у кого его нет.
https://m.facebook.com/story.php/?id=479148547164771&story_fbid=851488186597470

Апд. Цитирую пост с фейсбука (с телефона не могла):

"По соцмережах традиційно на єврейський новий рік Рош-ха-Шана несеться хвиля антисемітизму, яку розганяє російське ІПСО та деякі наші недалекі блогери, які хочуть зібрати побільше лайків на емоціях. Деякі українці ведуться.
Основні меседжі:
- вони святкують, а у нас тут війна
- вони засрали мені мою тарантайку/автобус/квартиру
- давайте віддамо їм мощі ребе Нахмана в Ізраїль і хай там святкують, нам нашої історичної і культурної спадщини не шкода, нафіг треба, а Умань хай взагалі сосе лапу.
Ну почнемо з третього. По-перше цадік Нахман бажав бути похованим саме в Умані, лежати тут - його воля. Це зробило місто одним зі світових центрів хасидизму, причому найбільшим. Закликати країну добровільно позбавитися видатної культурної спадщини, яку поважають в усьому світі, може тільки повний ідіот. Або шкідник-диверсант. Особливо, якщо вона приносить хороші дивіденти на місцевому рівні.
І тут найважливіше. Зараз багато буде постів і відео про «подивіться, вони лишили пачку з-під чіпсів в моєму таксі», але жоден з авторів цих відео не скаже, що він здер з них по 300 гривень за пів-кілометра (це реальний тариф в Умані зараз), а їхати на мийку після такого тарифу йому в лом, бо він кончєний жлоб, та й взагалі він не таксист, а підтаксовує, а так він охоронець в магазині за 12000 гривень, і за два дні він на хасидах заробляє дві місячні зарплати, і після написання праведного антисемітського поста він поїде за Айфоном… І що цікаво, це чмо ніколи не скаже «так, я їх не розумію за їх неакуратність, але я їм вдячний, що вони не побоялися війни, приїхали і не торгуючись завалюють мене баблом», нє. Воно і далі буде смердіти своєю печерністю в коментарях.
Важливо, що любителі стерильної чистоти при цьому можуть десятиліттями жити в зачуханому місті, в запущеному і загидженому дворі, який по фото не відрізнити від аналогічного в Росії, на природі вони як правило самі ходять в туалет де попало, розкидуючи після себе пластикове сміття. І звісно, вони будуть по 20 років не помічати страшнючих сміттєзвалищ поряд з кожним містом, кожне з яких - екологічне лихо, по масштабах порівнюване з аварією на ЧАЕС, але нічого. В усьому винні будуть хасиди.
І звісно ж, всі ці чистюлі-антисеміти будуть вимагати «рішучих і безкомпромісних кроків» від держави, при цьому зі своїх космічних заробітків на хасидах, що квартирами, що на таксі, вони заплатили цій же державі 0 (НУЛЬ) податків. Патріоти.
Ну а про святування під час війни годі і казати, бо українці щовечора заповнюють заклади в центрі будь-якого українського міста і без участі хасидів.
Висновок. Не слухайте антисемітів, хапуг і дурачків. Приїзд паломників - це щастя і радість, бо це знак того, що в Україну та її армію вірять, її цінують, в ній впевнені. А ще це дуже хороший грошовий бонус для Умані під час війни. Більшість опитаних мною хасидів рішуче підтримують Україну, і не тільки морально, вважають, що Ізраїль має робити більше і впевнені в нашій перемозі. І це чудово. Люди люблять Україну, люди позитивні, щасливі і радісні тут, на цій землі. Це треба цінувати, а не переповнюватись через це тупою злобою на радість ворожій пропаганді. "
С. Костеж

Дыбр

Каждый выбирает в жизни ту стратегию поведения, которая подходит ему. Я сама против того, чтобы ломать человека и заставлять его вести себя так, как удобно обществу. С другой стороны, бороться за то, чтобы вести себя иначе, не каждый может или хочет. Объективной оценки правильности поведения тоже нет. Но я сегодня подумала про наш коллектив и заметила одну вещь. Про закономерность нельзя говорить, но всё же...
Про отношения в коллективе я уже писала - все подставляют друг друга. Вернее, почти все. Есть два сотрудника, которые готовы помочь, никогда не отказывают, ведут себя дружелюбно, угощают вкусняшками... Особенно один, очень добрый и открытый мужик (при этом у него расистские взгляды, что рвёт мне шаблон). Презирают их больше остальных, разумеется. Но кого волнует отношение толпы. Однако, сегодня я подумала о том, что у одного из них был сердечный приступ, а у второго рак. Обоим примерно за пятьдесят, кажется. С другой стороны, есть у нас сотрудник, которому за шестьдесят и он как огурчик. Кстати, мужик, у которого был рак, говорит, что до болезни он вёл здоровый образ жизни, очень следил за правильным питанием, не ел сладкое и т.д. А после болезни пустился во все тяжкие, забил на здоровый образ жизни и на правильное питание. Но я о работе...
Недавно опять меня бросили одну на приёме проб и когда я об этом заговорила, мол, меня опять поимели, одна сотрудница мне цинично ответила: "Не давай себя иметь." Я говорю, мол, я и не дала, написала в чате, что так не делают. Чат читают начальники и они дали по башке кому надо. На это мне сотрудница ответила, мол, начальство не для этого, мы не в детском саду. Во-первых, начальство именно для этого. А во-вторых, если мы не в детском саду, то пусть ведут себя как ответственные взрослые, чтобы начальству не надо было вмешиваться. То есть, когда надо обвинить меня в том, что меня имеют, я должна не давать себя иметь. А когда я не даю себя иметь, им это не нравится. Два сотрудника, о которых я писала раньше, считают, что надо молчать и таки позволять себя иметь. Но я просто физически ощущаю, что работа за троих в стрессе и запарке ударяет по моему здоровью. А здоровье в жизни - главное. То, что именно у двух сотрудников, которые молча позволяют себя иметь, были тяжёлые заболевания, только подтверждает мою теорию.
Из смешного... На приёме проб меня оставили когда мы менялись на обед. То есть, люди просто ушли на обед ничего не сказав мне и кому-то, кто присоединился бы ко мне на приёме проб. Так теперь они когда составляют список кто когда идёт обедать и кто остаётся на приёме проб, меня вообще не спрашивают. То есть, я могу выходить обедать когда мне удобно и не обязана никого менять на приёме проб. Это я удачно их обидела. Надеюсь, они меня никогда не простят :)